Я знаю: вчителем не стають, а народжуються. Хоча, звичайно, вчитель - це не тільки божий дар, а й дуже відповідальна, наполеглива праця і «серце віддане дітям».

​

    Знаю це напевно, бо походжу з династії  вчителів. Ще мій прадід  був викладачем словесності та директором школи у селі Карань Маріупольського повіту. Серед рідних нашої родини були вчителі початкової школи, історії, філології . І коли після закінчення школи постало питання вибору майбутнього, вагань не було, тож я стала вчителем іноземної мови. Таким чином с гордістю можу сказати , що я вчитель у четвертому поколінні.

​

    У 1984 році я вступила на факультет іноземних мов Таганрозького державного педагогічного інституту. Ще студенткою мені довелось працювати учителем німецької мови у сільській школі Ростовської області. Там я не тільки пройшла першу педагогічну практику, а і дійсну школу життя. За моїми плечима не було наставників і друзів, все треба було вирішувати самостійно. Працюючи далеко від дому і рідних я серцем відчула що  не просто продовжую сімейну традицію, а це моє покликання - навчати дітей.

​

    Всі роки своєї роботи я  навчала  дітей жити справедливо, любити свою землю, бути толерантними.   Основна мета  уроків – розширити коло знань учнів про інші країни, навчити дітей вільно спілкуватися  іноземною мовою та стати  творчою особистістю, здатною навчатися все життя . Мій педагогічний стаж 27 років, 25  з яких я працюю  школі № 68. Упродовж 22 років  викладала англійську мову, але з веденням нового «Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти» виникла потреба у викладанні німецької мови як другої іноземної мови.

​

    Креативне ставлення до кожного уроку, використання сучасних інноваційних технологій, в тому числі мультимедійних,  сприяє підвищенню мотивації учнів до навчання німецької мови і об’єднанню їх знань та вмінь у єдину систему. Я пишаюсь тим що мої учні з великим бажанням  вивчають німецьку мову, намагаючись долучитися таким чином до європейських цінностей.